Біла Церква має стати столицею України! - Dzidz'off

Вчора, 11 вересня, у Білій Церкві виступив гурт Dzidz'off. Для публіки це стало ще одним подарунком до Дня міста. До Білої Церкви Dzidz'off приїхали з Донбасу, де давали концертина Дні міста у Слов'янську та Волновасі. Перед самим початком концерту ми розпитали позитивне тріо про враження від Сходу та Білої Церкви.

Фотозвіт з концерту у Білій Церкві дивітьсяза посиланням! (фото: Спартак Добрийранок)

Черга перед концентом у Білій Церкві

04563: Ми знаємо, ви щойно повернулись з Донбасу. Як вас там зустрічали?

Дзідзьо: - Ми їздили туди підтримувати наших пацанів, 72 бригаду, то є ваші земляки. Ми з ними бачились, кентувалися, вони нам багато чого розказали. То було не турне, а просто зустріч. Ми були у Волновасі, ми були у Слов’янську, ми проїжджали біля Мар’їнки. Зустріч була нереально крута! Може навіть крутіша, ніж в деяких містах України.

Лесик: - Ми були запрошені на День міста. Слов’янськ і Волноваха були буквально рік тому визволені від сепаратистів і вони зараз святкують. Там вирує життя, люди прийшли до тями – тобто живуть, родять дітей і всьо в порядку. Волновасі було 135 років і Слов’янську – 371, наскільки я пам’ятаю. Ми були там на запрошення державних мужів, тобто мерії – вони дуже хотіли, щоб ми приїхали. Народу було – нереально! Наприклад, у Волновасі було приблизно 15-20 тисяч людей.

Юлька: Мер сказав: я навіть не знав, що стільки людей лишилося.

Дзідзьо: Це максимальна кількість людей, яка у Волновасі могла зібратися. У Слов’янську, Волновасі це перші масштабні заходи з початку війни. Нам мери казали: хочемо, щоб місто нарешті відчуло в собі мир.

Лесик: Я думаю, всім групам таке треба робити. Ми дуже раді, що ми туди поїхали. Страшно було – військовий стан, щось таке дивне, там трошечки інакше…

Лесик: Хай підтягуються, хай то всьо закінчується – і така сама Європа буде тут.

Дзідзьо: Я вважаю, що наступний рік буде ще крутіше – і концерти, і життя в тих містах. Тому потихеньку, потихеньку зі Сходу України робим Європу. І ми раді, що в тому приймаємо безпосередню участь.

Dzidz'off прибули на "Трудові резерви"

04563: А люди? Кажуть, що там зовсім інший менталітет.

Дзідзьо: Я тобі скажу, люди нас не відпускали, тримали нас після концерту. Били в долоні, кричали, скандували «Дзідзьо! Лесик! Юлька!»

Лесик: Вчора дуже цікавий випадок був у Слов’янську. Двоє сліпих музикантів, хлопець і дівчина, одружились прямо на сцені!

Дзідзьо: Ми співаєм, а потім зупинили то всьо, винесли арку...

Юлька: Дуже прикольно було, всі були щасливі, ми всі плакали.

Лесик: Потім вони заспівали нашу пісню «Ja cie kocham» («Я тебе кохаю»), зтанцювали свій весільний танець – то таке відчуття було! Дуже круто! Ми у Білу Церкву приїхали – тут все є, і шарікі, і все, а там такого нема.

Дзідзьо: Там люди пережили великий страх.

Лесик: І ми маєм то розуміти і допомагати один одному, в тому числі морально.

Дзідзьо: Ті, що воюють – то одне, а мирні жителі – їм дуже страшно. Але у 2016-му вони вже можуть зібратись, відзначити День міста, можуть потанцювати з нами і поспівати – це дуже велика радість. Рік-два тому такого не було.

04563: Ну а як у Білій Церкві, вам подобається, як вас зустрічає публіка?

Лесик: Звичайно! Дуже приємно, що нас прийшли підтримати і ми повністю віддамося. Я абсолютно кайфую, я віддаюся людям, обмінюємося енергією.

Біла Церква вітає Dzidz'off!

04563: Як вам вдається зберігати свій позитив?

Дзідзьо: Коли ти вийдеш і побачиш оті тисячі дитячих очей перед тобою, тебе просто порве без нічого. То такий заряд позитиву дає всім нам трьом – ми б ще сто років існували на тому позитиві, енергії вистачить.

Юлька: Таке враження, що ти не їхав 8-10 годин у каділаку, чи спав, чи відпочивав… Ти виходиш на сцену – і просто все зникає. Ми навіть заряджаємось один від одного позитивом, тільки в очі подивишся!

Лесик: Ми взагалі по життю позитивні люди, а на сцені позитив акумулюється.

04563: Вчора Білій Церкві виповнилось 984 роки. Що б ви хотіли побажати нашому місту?

Лесик: Бажаєм щастя, розвитку!

Дзідзьо: Щастя, здоров’я!

Лесик: Ми сьогодні навіть чули, що в Білу Церкву навіть приїжджають на екскурсії – настільки цікаве і гарне у вас місто. Ти заїжджаєш – опа! – і красота! Тут як до себе додому приїхав, якщо чесно.

Дзідзьо: Я хочу наостанок побажати, щоб до наступної річниці столицю України перенесли з Києва в Білу Церкву! Чому б і ні? Над цим мусите працювати!