Ця ситуація, напевно, довго б не змінювалася, якби у католицькій родині Браницьких з легкої руки могутнього князя Г.Потьомкіна не з’явилася православна дружина Францішека-Ксаверія Браницького – Олександра Василівна, яку в тогочасних документах нерідко іменували “графинею-храмоздателькою”. На схилі літ графиня дала обітницю возвести 12 православних храмів. Їй не вдалося виконати це до кінця, а її нащадків – католиків губернській владі не раз доводилося вмовляти з приводу церковного будівництва.
Після смерті чоловіка Олександра Василівна стала самостійно володіти величезними маєтностями, своєрідною столицею яких була Біла Церква. З іншої сторони, благочестива графиня вважалася фрейліною і обергофмейстершею імператорського двору, а тому користувалася неабияким покровительством імператорів всеросійських. Зокрема, у спорудженому на її кошти Преображенському храмі довгий час зберігалася велична ікона, якою юну Олександру благословила на шлюб імператриця Катерина ІІ.
Мала відношення до спорудження Преображенського храму і ще одна відома в історії особа – митрополит Київський і Галицький Євгеній (Болховітінов). Церковні історики називають цього владику “митрополитом-археологом” – настільки значним був його вклад в історію Православ’я. Саме на його ім’я у 1833 р. надійшло звернення повіреного О.Браницької, що сповістив наступне: “За доданим при цьому планом довірителька моя, гр. Браницька в маєтку своєму, містечку Білій Церкві Васильківського повіту бажає збудувати нову кам'яну трипрестольну церкву, в якій великий престол в ім'я Спасителя, а бокові вівтарі мають бути перший в ім'я св. Миколая Чудотворця, а другий - в ім'я Олександра Невського. Споруду храму Божого гр. Браницька має здійснити за Власні Свої гроші, а зазначена споруда має вже розпочатися, як тільки на неї надійде початкове Вашого Високопреосвященства благословення”.
Владика після цього листа, підписаного Матеушем Пашковським, навів довідки про стан шести дерев’яних білоцерківських храмів. Виявилося, що Покровська, Миколаївська і Преображенська церкви старі, Троїцька – “дзвіницею міцна, а дахом стара”, Різдвяна та Успенська – “міцна”. Митрополит Євгеній (Болховітінов) завжди дуже розсудливо ставився до церковного будівництва і не був надто щедрим на видачу дозволів. Навіть якщо миряни просили благословіння лише на ремонт церкви, владика певний час з допомогою благочинних вивчав усі обставини майбутніх робіт – наявність коштів, матеріалу, майстра – і лише тоді видавав дозвіл. Тут же архієрейська резолюція на прохання М. Пашковського була накладена майже відразу і мала незвично лаконічну форму: “Заготовити храмоздавальну грамоту”. Поряд з цим, було видано розпорядження благочинному священику з с. Гребінок Євстафію Дурдуковському соборно за чинопокладанням освятити місце для храму.
Так до спорудження Преображенського храму став причетним представник славетної духовної династії Дурдуковських – зокрема, батько о. Євстафія – о. Марк – довгих 55 років був священником у с. Гребінках. Весною 1833 р. о. Євстафієм Дурдуковським було освячено місце на Соборному майдані, а після цього розпочато будівельні роботи.
В архіві збереглася “храмоздавальна грамота” Преображенського храму, видана владикою Євгенієм. У київській духовній консисторії (виконавчо-судовий орган при митрополиті) було чимало писарів з гарним почерком, але цей документ є справжнім шедевром канцелярського мистецтва того часу – він являє собою великий аркуш рідкісного формату (57х75 см.) і написаний великими каліграфічними літерами:
“Божою милістю смиренний Євген митрополит Київський і Галицький.
За благодатним даром і владою Всесвятого і Животворящого Духа, даною нам від самого Великого Архієрея Господа нашого Ісуса Христа, через святі й священні його апостоли та їхні намісники й наступники, - розглянувши за проханням справу Пані Поміщиці Графині А. В. Браницької, ввірителем Її Поміщика Матеушем Пашковським до нас подану, про дозвіл Пані Поміщиці Графині А. В. Браницької, довірителем Її Поміщиком Матеушем Пашковським до нас подану, про дозвіл маєтку її Васильківського повіту в містечку Білій Церкві спорудити нову кам'яну в ім'я Спасителя Церкву з 2 кам'яними ж боковими вівтарями: з одного боку святителя Христового і Чудотворця Миколая, а з іншого - Святого Благовірного Великого князя Олександра Невського, за поданим планом і фасадом власним її витвором і не знайшовши до того ніяких перешкод, - Пастирські благословляємо заснувати й спорудити такий мурований храм в ім'я Спасителя із двома кам'яними боковими вівтарями, вівтарем на схід за подобою інших святих православних греко-російських православних церков і згідно з тим Нами затвердженим планом і фасадом. По спорудженню ж оной кам'яної церкви, престоли в ній поставити в узаконену міру, як вказали зі Священного Урядового Синоду 1734 року вересня 13 і 1742 років жовтня 9 чисел повелено, а саме: заввишки аршина 6 вершків з дском; завдовжки аршина вісьми вершків, а жертовник з пропорцією престолу і вівтаря; прикрасити також благоліпно іконостасами і забезпечити достатньо судинами, ризницею, книжками, що належать до кола церковного, та іншими церковними причандаллями. І коли таким чином, виготовлено і влаштовано буде, тоді вчинивши як самої церкви, так і всієї її готівки докладний опис, із засвідченням місцевого благочинного, представити на розсуд до Нас із Проханням благословення на освячення оної Церкви. Дадеся від нас ця Храмотворча грамота, рукою нашою підписана і печаткою затверджена, в Богоспасаємому граді Києві при Софійському нашому митрополичому домі. Літа від Втілення Бога Слова 1833-го, Квітня в 26 день”.
Всі уривки книги можна переглянути за посиланням
Очікуйте новий уривок наступного тижня!
———
Слідкуйте за нами у соцмережах: