Саме таку суму озвучив в інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна” заступник міністра фінансів Олександр Кава. Він уточнив, що структура платних доріг класифікується за двома кейсами й тут не варто плутати.
У першому випадку мова йде “про платні концесійні дороги, це ті дороги, які будують коштом інвестора, і він потім протягом певного часу бере плату за проїзд нею, щоб повернути інвестиції в її будівництво”.
“Ще до війни робили розрахунки вартості такої системи для основних державних доріг, вона була близько семи мільярдів гривень. Плата прив’язується до кілометражу, який проїжджає вантажівка. Тобто необхідно створити систему, яка буде визначати, коли автомобіль виїжджає на дорогу, “трекати” повністю його проїзд і потім розраховувати ціну, скільки цей автомобіль проїхав і, відповідно, скільки має сплатити за проїзд”, – уточнив Олександр Кава.
Така технологія віньєток здебільшого практикується у невеликих за площею країнах, які можна проїхати з повним баком без заправки. Зокрема, Чехія, Угорщина, Словаччина та Румунія.