У Білій Церкві триває масштабна реорганізація міської медицини. Лікарні №3 та №4, пологовий будинок, патологоанатомічне бюро, поліклініка профоглядів, а тепер і лікарня №1 мають увійти до структури лікарні №2.
Офіційне пояснення — оптимізація, усунення дублювання та ефективніше використання коштів.
Звучить логічно. Але чим глибше занурюєшся в деталі, тим більше виникає запитань.
Майже 100 мільйонів, які «знайшли» після об’єднання
Після аудиту матеріально-технічної програми міська влада повідомила про майже 100 млн грн, які вдалося вивільнити. Виявилося, що частину обладнання планували закуповувати паралельно в різних закладах, хоча після об’єднання потреби в таких закупівлях уже немає.
І тут просте питання:
якщо майже 100 млн грн вдалося вивільнити завдяки виявленню дублювання, то як формувалися попередні плани закупівель?
І головне — куди тепер підуть ці гроші?
А разом із лікарнями — і майно
Ще одна деталь, яку важко назвати формальністю: міськрада доручила провести незалежну оцінку майна підприємств, які приєднуються.
Тобто в одну систему фактично концентруються не лише медичні послуги, а й будівлі, обладнання, приміщення та інше комунальне майно.
І тут громада має право знати:
якою буде загальна вартість цього майна і хто матиме повноваження ним розпоряджатися після завершення реорганізації?
Патологоанатомічне бюро пішло до суду
Процес уже не проходить без спротиву.
Патологоанатомічне бюро оскаржує рішення міської ради про приєднання. Підприємство вказує на власну фінансову спроможність і не погоджується з реорганізацією.
Судовий спір триває.
Це важливий сигнал: навіть усередині медичної системи немає одностайності щодо запропонованої моделі.
А що буде з лікарнею №1?
Лікарню №1 також вирішили приєднати до лікарні №2. При цьому на саму лікарню №1 у міських програмах передбачені мільйони гривень на ремонти та реконструкції — зокрема понад 12 млн грн на терапевтичне відділення, 5,1 млн грн на реабілітаційне відділення, 6 млн грн на територію та інші роботи.
Тому виникає цілком практичне питання:
що станеться з цими проєктами після завершення реорганізації і хто визначатиме, на що саме витрачати ці кошти?
І головне — для кого ця реформа?
У підсумку окремі медичні підприємства припиняють існування, їхні права та обов’язки переходять до одного закладу, майно оцінюється, закупівлі переглядаються, а управління стає більш централізованим.
Це може бути правильною моделлю.
Але тоді місто має показати не лише красиве слово «оптимізація», а конкретний результат:
скільки грошей зекономлять, скільки працівників залишиться, які відділення працюватимуть, що буде з майном і — найголовніше — що реально зміниться для пацієнта.
Бо якщо після об’єднання буде просто менше юридичних осіб, більше майна та грошей під одним управлінням, а пацієнт не отримає швидшої й доступнішої допомоги, закономірно виникне питання:
кому насправді потрібне це об’єднання — пацієнту чи системі управління?