Поки на вищому рівні лунають гучні звіти про повну готовність до чергового важкого опалювального сезону та безумовний пріоритет відбудови інфраструктури, на місцях розгортається зовсім інша реальність. Реальність, у якій звичайні платіжки комунальників припадають пилом у кабінетах Державної казначейської служби, а міські служби змушені грати в рулетку з виживанням громади.
Асоціація міст України вже б’є на сполох: кошти на критично важливі потреби територіальних громад просто «заморожують». Найбільший абсурд ситуації полягає в тому, що блокуються навіть ті платежі, які чітко відповідають вимогам урядової постанови № 590. Постанова, яка мала б гарантувати порядок і пріоритетність у воєнний час, на практиці перетворилася на ручний гальмовий кран для життєдіяльності міст.
Заручники цифрових кнопок: коментар Альони Колотницької
Стуація у Білій Церкві — це не просто бюрократична затримка, це пряма загроза нормальному функціонуванню міста. Як зазначає Альона Колотницька - заступник міського голови:
«Ми опинилися у заручниках системи. Всі говорять про підготовку до зими, про відновлення та підтримку соціальної сфери, але коли справа доходить до реальних розрахунків за закуплені матеріали, обладнання чи виконані аварійні роботи — Казначейство просто зупиняє рух коштів. Комунальні підприємства подають документи строго за порядком і вимогами постанови № 590, проте платіжки висять тижнями. Постачальники відмовляються працювати в борг, а аварійні бригади не можуть чекати, поки підрядникам колись там перерахують їхні ж зароблені гроші».
За словами Альони Колотницької, така політика блокування створює штучний касовий розрив, який підриває стійкість міського господарства перед найскладнішими викликами:
Опалювальний сезон під загрозою: Закупівля спецтехніки, запчастин, трубопроводів та обладнання для тепломереж гальмується на етапі проведення транзакцій.
Аварійні ремонти «на чесному слові»: Підрядники та комунальники не отримують відшкодування за вже виконані роботи з відновлення пошкодженої інфраструктури.
Соціальний блок у зоні ризику: Медичні, освітні та соціальні заклади залишаються без вчасного обслуговування через банальне непроведення базових комунальних платежів.
Гра у фінансовий «голод»: хто відповість за наслідки?
Коли центр закликає громади бути автономними, стійкими та готовними до будь-яких сценаріїв, відсутність реального доступу до власних коштів місцевих бюджетів виглядає як фінансова диверсія проти місцевого самоврядування.
Міста не просять дотацій чи подачок — вони вимагають дати можливість розпоряджатися власним ресурсом для забезпечення базових потреб мешканців. Якщо казначейський «стоп-кран» не відпустять найближчими тижнями, наслідки у вигляді заморожених осель чи колапсу комунальних служб доведеться розгрібати не чиновникам у столиці, а місцевим громадам.
Питання залишається відкритим: постанова № 590 — це інструмент пріоритезації чи просто зручне прикриття для затикання бюджетних дірок за рахунок українських міст?