Біла Церква — місто, де розпочинався шлях майбутнього генерала
21 листопада 1982 року в Кам'янці-Подільському народився Михайло Драпатий — майбутній український воєначальник, чиє ім'я сьогодні добре відоме військовим та цивільним українцям.
Його професійний шлях має особливий зв'язок із Білою Церквою.
У 2004 році, після завершення навчання в Харківському інституті танкових військ, молодий офіцер розпочав службу в 72-й окремій механізованій бригаді.
Саме тут він здобував перший командирський досвід, навчався відповідальності за підлеглих і формувався як військовий керівник.
Згодом 72-га бригада отримала почесне найменування імені Чорних Запорожців та стала одним із символів незламності українського війська.
Для Білої Церкви ця історія має особливе значення: саме наша бригада стала важливою частиною становлення одного з найвідоміших українських бойових командирів.
Коли у 2014 році росія розпочала збройну агресію проти України, Михайло Драпатий уже був досвідченим офіцером.
На той час він командував 2-м механізованим батальйоном 72-ї окремої механізованої бригади.
9 травня 2014 року його підрозділ брав участь у подіях у Маріуполі, де українські військові протистояли озброєним проросійським силам.
Кадри української бронетехніки, яка долала барикади в місті, стали одним із відомих символів початку російсько-української війни.
Попереду були ще складніші випробування.
Улітку 2014 року Драпатий брав участь у боях на українсько-російському прикордонні та виході українських підрозділів із небезпечного району поблизу Ізвариного.
Саме такі події вимагали від командирів не лише мужності, а й уміння ухвалювати надзвичайно складні рішення.
Після початку війни Михайло Драпатий продовжив військову кар'єру.
У 2016 році він очолив 58-му окрему мотопіхотну бригаду, підрозділи якої виконували бойові завдання на сході України.
Водночас офіцер продовжував професійну освіту та вдосконалював навички військового управління.
У 2021 році за успіхи в навчанні на оперативно-стратегічному рівні він отримав престижну відзнаку — перехідний меч королеви Великої Британії.
Михайло Драпатий також відзначений державними нагородами, зокрема орденами Богдана Хмельницького.
Під час повномасштабного російського вторгнення Михайло Драпатий обіймав відповідальні командні посади.
У 2022 році він брав участь в організації оборони південного напрямку та операціях, які сприяли звільненню правобережної Херсонщини.
11 листопада 2022 року українські війська звільнили Херсон — місто, яке стало символом надії та сили українського спротиву.
У травні 2024 року, коли російські війська розпочали новий наступ на півночі Харківської області, Драпатому довірили командування оперативно-тактичним угрупованням військ «Харків».
Перед українськими захисниками стояло надзвичайно складне завдання — стабілізувати фронт та стримати просування ворога.
29 листопада 2024 року Михайла Драпатого призначили командувачем Сухопутних військ ЗСУ. У 2025 році він отримав нові відповідальні командні завдання в Об'єднаних силах.
Від молодого лейтенанта в білоцерківській бригаді до генерала, якому довіряли найскладніші напрямки фронту, — таким став його шлях служіння Україні.
Для нашого міста 72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців — це не просто військове з'єднання.
Це історія тисяч захисників, їхніх родин, бойових побратимів і командирів.
Це мужність воїнів, які боронили українську землю в найважчі моменти сучасної історії.
Це пам'ять про полеглих Героїв та вдячність усім, хто продовжує захищати Україну.
І особливо символічно, що саме в цій бригаді колись розпочинав свій офіцерський шлях Михайло Драпатий.
Він народився не в Білій Церкві, але наше місто назавжди залишиться частиною його військової біографії.
Сьогодні хочеться побажати Михайлу Драпатому значно більшого, ніж традиційних здоров'я, щастя та добробуту.
Бажаємо сили, яка не вичерпується навіть після найважчих випробувань.
Мудрості, яка допомагає ухвалювати рішення, від яких залежать людські життя.
Мужності, яка веде вперед навіть тоді, коли обставини здаються непереборними.
І найголовніше — зберегти людяність, яка є однією з найважливіших рис справжнього командира.
Нехай кожен новий день наближає Україну до справедливого миру, а наші захисники повертаються до своїх родин живими та здоровими.
Бажаємо Вам побачити Україну вільною, сильною, захищеною та переможною!
Біла Церква пишається своїм зв'язком із Вашим військовим шляхом.
Пишається легендарною 72-ю бригадою.
Пишається українськими воїнами, які щодня боронять нашу державу.
З 44-річчям, пане генерале! Многая літа та нових перемог заради України!
Слава Україні! Героям слава!