Вивіз дитини за кордон без згоди одного з батьків — незаконна дія, яка порушує права як дитини так і одного з батьків. Про міжнародне викрадення дітей розповідає експерт з сімейного права юридичної компанії ExpatPro Платон Даніленко.
З поступовим відкриттям кордонів такі випадки будуть зустрічатись все частіше. Відповідно до міжнародного законодавства вивіз дитини з країни по бажанню тільки одного з батьків (без згоди іншого) та неповернення дитини в узгоджений термін є порушенням прав опіки. Більше того, це напряму перешкоджає доступу до дитини зі сторони іншого опікуна. Що стосується дітей з подвійним громадянством та дітей зі змішаних сімей (коли один опікун є громадянином України, а другий — іншої країни), то вони є найбільш вразливими для міжнародного викрадення.
Як найчастіше відбувається міжнародне викрадення?
Сценаріїв міжнародного викрадення є безліч, але найбільш розповсюдженим є наступні:
- Батько чи мати (іноземці) перетинають кордон з дитиною та використовують паспорт дитини як громадянина іншої країни;
- Мати чи батько (один з яких громадянин України) перетинають кордон з дитиною, та використовують паспорт дитини як громадянина України та свідчення о народженні, де вказано що один з опікунів є іноземцем. В цьому випадку згода на виїзд від іншого опікуна не потрібна;
- Мати або батько (один з яких громадянин України) отримують документ, що підтверджує спільне проживання дитини. В цьому випадку один з батьків може самостійно без згоди іншого опікуна, виїжджати з дитиною за кордон на термін не більше 1 місяця на рік, але вони більше не повертаються;
- Батько або мати (один з яких громадянин України), які проживають за кордоном, можуть виїжджати з дитиною в Україну, наприклад, для відвідування родичів, а потім не повертаються в країну постійного проживання.
Гаазька конвенція
Гаазька конвенція з громадянсько-правових аспектів міжнародного викрадення дітей ще у 2006 році набула чинності в Україні та діє більш ніж у 80 країнах-учасницях. Ця конвенція передбачає спеціальні правові механізми, завдяки яким є можливим запобігання подібним випадкам викрадення дітей.
Згідно з Конвенцією міжнародне викрадення дітей вважається таким, якщо:
- дитина не досягла 16-річного віку;
- дитина була незаконно переміщена або утримується на території іноземної держави одним із батьків з порушенням прав піклування та доступу до дитини іншого, який фактично здійснював ці права;
- постійне місце проживання дитина мала в країні-учасниці Конвенції.
Як вирішуються подібні проблеми?
Кожна країна-учасниця Конвенції має Центральний орган, мета якого — вирішення проблем міжнародного викрадення дітей. Той з батьків, який зіткнувся з подібним правопорушенням, має звернутись з заявою до Центрального органу.
Заява включає в себе інформацію про:
1) Особу заявника;
2) Особу дитини;
3) Особу викрадача;
4) Орієнтовне місце знаходження дитини та опікуна-порушника;
5) Обґрунтування необхідності повернення дитини.
Необхідно наголосити на тому, що при вирішенні спору щодо дитини, вирішальним фактором є місце постійного проживання дитини. Громадянство батьків та опікунів фактично ні на що не впливають.
Інші випадки
Повернення дитини може бути доволі складним процесом, або навіть неможливим. Якщо дитина досягла відповідного віку та не має бажання повертатись, то її думка має вагомий вплив на вирішення спору.
Відділ сімейного права фірми Expatpro допомагає у вирішення проблеми міжнародного викрадення дітей. Звернутись за консультацією — https://ua.expatpro.co/contacts
