Всім хай!) Ну що ж, настав час жахливих історій від алкоголіка) так, я алкоголік і я це знаю, признаю і ні в якому разі цим не пишаюся. Цікаво, багато кому з вас робили виведення з запою вдома або крапельницю на дому ціна якої до речі дуууже різна, в залежності до кого попадете. Я хочу розказати свої відгуки про крапельниці від алкоголізму в місті Рівне, як мені їх робили, які ситуації зі мною траплялись, ну і про медичний центр «Матері проти залежностей», який перевернув моє життя. Скажу зразу, ця клініка знаходиться в м. Рівне, вул. Горохович А., б. 19, у них є також сайт: https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/ тож я буду писати про реальних людей, реальні свої історії..

Давайте спершу познайомимось – мене звати Іван, мені 28 років. Власне я алкоголік, навіть не бувший, тому бувших не буває, навіть ті, хто пройшов лікування алкоголізму (відгуки часто про це бачу), вони не стали бувшими алкоголіками, хоч вони 10, 20 чи 30 років не п’ють, але в них все одно залишилися наслідки зловживання. Ну, це моя думка, я її нікому не нав’язую. Тож повернемось до головного – я алкоголік, який прийняв рішення пройти лікування алкоголізму в м Рівне. Я знайшов де в Рівному лікують від алкоголізму ефективніше за усіх після того як мені ставив крапельниці від алкоголізму тем в м Рівне, лікар з медичного центру «Матері проти залежностей». Але це був не єдиний раз, коли я звертався за допомогою у різні клініки..

Медичний центр Рівне “Матері проти залежностей”

м. Рівне, вул. Горохович А., б. 19

(097) 000-46-71

(099) 000-46-71

https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/

Пити я почав після 20 років. До цього часу я не те щоб не вживав, я не бухав скажемо так.. не бухав, як бухав уже потім, коли відчув як це весело і класно. Я дуже швидко пристрастився до пива. Ну а що, всі чоловіки п’ють пиво, до того ж воно реально смачне. Якось дуже швидко так сталося, що я почав пити пиво майже кожного дня, це жах. Добре що я хоч пузо не відростив собі, я сам худощавим завжди був і не схильний до повноти. І тут, це коли мені було мабуть 21 чи 22 не пам’ятаю, намічався крутий концерт одного ро гурту, в Києві. Ми з пацанами звісно ж домовились поїхати і класно провести час у Києві, провести там вихідні ну і звісно що побухати. За день концерту ми мали приїхати в Київ, щоб зняти хату на 2 доби, закинути речі і піти швендатися вулицями. Так і зробили. Сіли у потяг і поїхали. Пити звичайно ж почали відразу як тільки потяг почав свій рух…за кілько годин ми вже випили по парі літрів пива і тут один знайомий дістає коньяк, типу чого це ми пивом заливаємось, час щось цікавіше вже починати. Короче приїхали у Київ ми вже на рогах, п’яні, веселі. Потім все було гуд, ми заселилися і пішли гуляти. То був капець. Я дуже хотів перестати пити до концерту, щоб прийти адекватним з нормальною головою, але я не знав як викликати відразу до алкоголю, щоб припинити. Тим паче так весело!

У той день я напився страшно. Не пам’ятаю майже нічого, не пам’ятаю як опинився в ліжку, де загубив свою куртку… Ото весело було звісно. Наступного дня я прокинувся і зрозумів що я майже вмираю. У мене було таке похмілля, що я просто не міг встати. Але ж концерт, заради нього ми і приїхали. Не знаю, шкода, що я тоді не викликав когось, хто робить уколи на дому, тим паче вартість уколів на дому мене тоді не хвилювала, у мене було трошки грошей. Але не було часу, треба було збиратись. Я розумів, що в моєму випадку єдині ліки – це випити грамів 100 горілки чи коньяку і чекати поки попустить…

Так я і зробив, мені дійсно стало легше і я зміг навіть нормально повеселитися на концерті. Потім після концерту, як це у всіх заведено, ми продовжили гуляти, ну а на наступний день додому.. Отже всі вихідні я пив, назад додому я їхав і пив, тому що в мене знов і знов був бодун. Це якесь замкнуте коло просто. Коли приїхав, друзі мене просто на руках додому несли. Коротше у мене стався тоді самий натуральний запій і мені вже тоді потрібно було зробити капання на дому, ціна в м Рівне до речі не така як в Києві, що мабуть, передбачувано. Але ні, мій перший запій продовжувався приблизно 5 днів і з нього я зміг ще вийти сам. Та, мені треба було помучитися, але організм молодий, якось справився, тим паче тоді мене ще хвилювали мої обов’язки.

Цю частину я розказав тому що я зробив помилку і не звернувся по допомогу ще тоді. Тоді я соромився, мовляв я ж не алкоголік якийсь. Але дуже швидко все змінилося. Запої стали нормою в моєму житті і виведення із запою на дому в моєму м Рівне мені робили регулярно. Але що ще страшніше, так це те що з кожним разом я ставав все більш маргінальним, все більше йшов на дно..

День народження. Мені виповнюється 25 років. Відмічати я почав його ще за два дні. В той день я тим паче почав пити з самого ранку, тому що як це так, таке свято, я маю право! Ніяких вечірок не робив, але пару друзів до себе покликав, обов’язково з бухлом. І не просто з бухлом, а з цікавим бухлом, все ж таки свято! І принесли вони коньяк. Коньяк на мене дуже дивно діє і я завжди це знав, але ж як мені його було кайфу пити! Оп’яніння було дивне – спочатку нічого не відчуваєш, а потім різко тебе рубить і все, ти уже нічого не пам’ятаєш. На ранок тааак голова болить, просто смерть. І починається знов по колу – похмелився і в рознос. Тоді на мій день народження саме так і сталося. Але коли на ранок я прокинувся і відчув що у мене болить все тіло, просто наче мене били ногами 10 чоловік одночасно, я не міг встати і взагалі думав, що мене паралізувало..

Насправді, як мені потім розповіли друзі, я вліз у бійку. Відчув себе всемогутнім і отримав на горіхи смачно)) Коли я зміг доповзти до дзеркала, то просто не впізнав себе. Під оком жирний такий синець, ніс і губи розбиті, засохша кров. Все як треба.. Але у першу чергу я думав про те, де дістати випити, щоб пройшла ця пекельна біль у голові. Нарив у себе залишки вже не коньяку, а горілки, випив.. Начеб то трішки відпустило, але ненадовго. Тоді я ще випив, потім ще.. Не пам’ятаю вже як ходив у магазин за пляшкою чи я декілька відразу взяв. Все випив сам, під музику) Оце останнє, що я пам’ятаю до того, як приїхав батько..

Як виявилося, батько до мене не міг додзвонитися два дні і вирішив навідатися. Знайшов мене у такому стані. Я не міг нічого йому пояснити, казав якусь нісенітницю і тільки пропонував йому випити. Потім я чогось почав кричати на нього, це все з його слів. А потів від викликав лікаря додому, тому що як виявилося я сам про це благав, і той викликав мені нарколога з м Рівне відгуки про якого начебто читав колись, що він хороший. Короче мені той лікар зробив уколи на дому, після яких я мабуть повинен був припинити пити і почуватися себе добре без алкоголю. Але все сталося не так. Після крапельниці від алкоголізму мені не ставало легше ще десь годину. Потім через годину типу почало відпускати. Мені дали ще якихось пігулок, від яких я мав би спати, але спати я не хотів зовсім.. Короче треш.

Батько зі мною залишився до ранку, контролював щоб я знову не почав пити. Коли дочекався ранку і він поїхав на роботу, я видохнув і подумав що ну його в баню, більше пити так не буду! Ага! Так і було! Після того випадку мені ще разів 7 викликали, коли я сам, коли друзі. Все ж таки ціна за крапельницю на дому була не висока і тут я подумав.. Я ж можу розважатися на повну, а потім прокапатися і все буде гуд! Геніальна блін ідея… Через два роки такого життя я перетворився на страшного алкоголіка.. Батько перестав давати мені гроші, так як я був не контрольованим. Але мені здавалося що я живу кращі роки свого життя і я маю насолодитися молодістю! Хоча від тої молодості нічого вже майже не залишилось – я в дзеркалі бачив тільки страшного і старого алкаша..

За пару днів я, як мені здавалось, приходив до тями, міг навіть поголитися, але користі воно не дуже багато давало)) Ну і от так я жив, від запою до запою. Коли запій в мене тривав дні 2, а коли і тиждень. На роботу йти я не хотів від слова зовсім. Але де брати гроші? Вихід є – ломбард. Коли просаджував гроші, то вмовляв батька, обіцяючи йому що візьмуся за голову і піду працювати. Насправді ж я забивав на свої обіцянки і йшов тусити з друзями. А потім ті гроші, які залишалися, йшли на крапельниці на дому ціна яких мені вже не здавалася такою маленькою, адже я почав рахувати кожну копійку і думати, як же мені жити далі.

В черговий такий запій, коли я майже знову чуть не вмер, як і завжди)) я викликав сам лікаря і приїхав нарколог з м Рівне відгуки про якого я пишу зараз. І я тут хочу наголосити, що саме лікар повинен приїжджати, що не завжди роблять, а присилають тільки медсестру. Робота медсестри на дому – подавати, наповнювати і т.д. Все основне повинен робити лікар. І так, коли приїхав лікар із центру «Матері проти залежностей», то він зі мною відверто поговорив. Не всі зі мною так розмовляли, а то з ним ми якось дуже душевно завели бесіду. Я йому розказав скільки разів я викликав уже медсестер, щоб мені робили уколи на дому, я сказав, що знаю майже в усіх клініках скільки коштує поставити крапельницю на дому в м Рівне, трошки про своє життя. Та воно по мені і так мабуть було видно, яке в мене життя..

Я ледарюга та ще, не працював, сидів на батьковій шиї, навчання покинув ще на 3 курсі. Ні, брешу, спочатку я намагався влаштуватися на нормально роботу, але мене взяли тільки на АЗС, де я і місяця не протримався. Я все казав батьку, щоб він мене влаштував по якимось своїм каналам, але він сказав, що червоніти за мене не збирається, і взагалі я повинен вже бути самостійним. Ну я так і кормив його обіцянками роками.. Звісно що зараз мені дуже соромно за це, але час вже не повернеш, мені залигається тільки виправляти помилки і показати, що я змінився..

Отже, коли мені тоді зробили виведення з запою вдома в черговий раз, я спочатку сів подумати і проаналізувати слова лікаря. Коли він мене питав, типу чого я так п’ю, нашо воно мені треба і т.д. я не відчував якого зневажливого тону. Навпаки, мені було цікаво і послухати його, і повідповідати на питання. Відповідав я щиро і чесно. І в той момент начебто подивився на себе зі сторони. Досить вже байдикувати.. Досить вже травити себе. Так, у мене дійсно мабуть багато жахливих наслідків після всіх цих запоїв. Як моя печінка взагалі таке витримала. І серце. Потім мені стало навіть страшно)) Але у мене різко пропало бажання пити. Я собі дав слово, що навіть якщо мені захочеться на наступний день, або через день випити і взагалі загуляти, як я люблю, то обов’язково благатиму тата про допомогу. Я не посоромлюся і зроблю це. Тому що це страшно, ти сам можеш не помітити, як опустишся на саме дно…

Пройшло трохи часу, і ви знаєте, я от зараз це пишу, згадую як мені ставили крапельниці від алкоголізму, всі ці виведення з запою вдома і просто в шоці. В шоці від того, що з людьми робить алкоголь. Мені не хочеться повертатися в те життя, я кожного дня згадую бесіду з лікарем і мені стає одночасно так на душі тепло, але і страшно. Вирішив, щоб уже точно і безповоротно все змінити, я пройду повноцінне лікування алкоголізму в м Рівне, в медичному центрі «Матері проти залежностей». Я спеціально собі зберіг номери телефонів, з якими я з радістю поділюся, якщо кому із читачів треба – (097) 000-46-71; (099) 000-46-71. https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/

Ну от ми і підійшли до кінця історії.. Батько мене все ж таки влаштував нароботу, але поки тільки «подай-принеси», ну і бог з ним. Починати з чогось завжди треба! А коли пролікуюсь, то і він мені буде довіряти більше, і навіть я сам собі.. Якщо мене зараз запитати, чи шкодую я про таку свою молодість? Я скажу так, але не про все. Я шкодую тільки про те, що не зміг зупинитися і сказати «ні» алкоголю, коли це треба було зробити. І таким чином я попався на гачок. Мої друзі до речі не такі. Але все ж таки одного загубила ця клята пристрасть до спиртного. Я знаю, що на одній вечірці, на якій мене до речі не було, він випав з вікна з 7 поверху.. Самі розумієте що це моментальна смерть. Іноді шкодую що я раніше не взявся за голову, а може я б і його переконав піти на лікування від алкоголізму…

Що ж, завершити треба на позитивній ноті, тому друзі, дякую всім хто читав і переживав зі мною, поки я писав! Зараз я відчуваю велике бажання жити і займатися чимось новим (навіть є пару ідей) і можливо я скоро напишу новий пост і я сподіваюсь, що ви будете приємно здивовані. Але спочатку лікування, це перший крок до нового життя! І ще одне – якщо мене читають молоді люди, які думають «зі мною такого точно не станеться», знайте, я казав собі те ж саме! Не робіть дурниць і подумайте про своє майбутнє!