Революція гідності, як це було в Білій Церкві.

Вже три роки минуло, як президент Янукович передумав підписувати угоду з ЄС, три мільярди, вічно зелених, получені від Росії посприяли різкому зміні курсу. Далі були студенти на майдані, яких ніхто з влади так і не почув. А тодішній, легітимний президент нашої країни не зміг, а можливо і не бажав дати відповідь на питання, чому так різко ми змінили свій рух від Європи, та повернулись до старого перевіреного союзу зі старшим братом.  Хто такий старший брат, і як він нам віддячить, ми вже відчуємо весною 2014 року. Але зараз не про це, бо до тих подій ще будуть сльози, кров та перші жертви Революції Гідності. Мало хто вірив в студентський рух, а дарма, це він, як потім виявилось і став тією іскрою яка запалила та змінила багатьох людей. Світ тоді не змінився, змінились ми, самі люди з середини.  

Хтось і досі вірить, що у всіх наших бідах та погіршення економічного стану винний майдан, є ті хто мріє про долар по 8 грн., комусь увижається машина часу, за допомогою якої є шанс повернутись у радянські часи. Не буде вже радянського часу як і не буде тої сонної України, до подій на майдані.

 Одне з головних досягнень студентів на майдані, це те, що вони змогли змінити нас з середини, наш погляд, та дати надію і впевненість на зміни в Україні. Люди повірили в себе, в те, що можливо брати участь у змінах, що ми не сіра маса, ми громадяни своєї країни, які забажали зміни. Люди приїздили на майдан з різних куточків країни, як зі сходу так і західу, розмовляли як російською так і українською мовами.  

Біла Церква приймала не останню участь в подіях. Да і зараз наше місто не стоїть осторонь, а наші волонтери і на далі підтримують нашу армію, як тяжко це б не було.  Давайте в цьому відео пригадаємо як все відбувалось.