У Білій Церкві помер письменник та митець Олександр Виговський

29 липня у Білій Церкві помер Олександр Виговський – людина, у житті якої було все: і безтурботність, і біль, і забуття. Спробувавши різні професії, він реалізував себе як митець, письменник та журналіст.Олександр Виговський тривалий час боровся із раком.

Народився Олександр Виговський 17 березня 1966 року в м. Коростень, що на Житомирщині. У 1985 році Олександр вступив в Дніпродзержинський індустріальний інститут ім. М. І. Арсенічева (нині Дніпродзержинський державний технічний університет) за спеціальністю "Технологія машинобудування”. Одразу після вступу поїхав до ГДР, проходити військову строкову службу. Саме з 19-ти років розпочався його творчий шлях.

На службі Олександр зймав посаду штабного художника і самостійно починає навчатися й опановувати нелегку техніку різьблення по дереву. Після завершення служби, повертається до навчання в інституті і продовжує удосконалювати свою майстерність у створенні дерев’яних скульптур. 

У кінці 80-х побачили світ маленькі різьблені ікони та розп’яття, суть роботи над якими полягала в простому технічному перенесенні зображення на дерево. Ці творіння в "лихі 90-ті” допомагають йому вижити. Скульптор-початківець активно створював та продавав свої роботи за кордон.

У 1998 році Олександр вступив до Житомирської духовної семінарії, після закінчення якої був настоятелем храму в селі Грозіне, поблизу Коростеня.

У цей же час він писав невеликі оповідання, сюжети яких брав із життя. Однак, через кілька років Олександр залишив церковну службу і повернувся до світського життя.

Новий етап у творчості митця розпочався в 2002 році з переїздом до Білої Церкви. На цьому етапі життя Олександр Виговський розпочинає письменницьку та журналістську діяльності.

Як літератор Олександр розкрився в брутальному, реалістичному напрямі літератури. Його книги ніби послання-убереження для майбутніх поколінь. Тут немає прикрашених слів, милих персонажів, у роботах відображено всі перипетії буденного життя. За цей час автором видано 7 книг, серед яких: "За руку з Хароном” (2010), "Сучасні міські легенди” (2011), "Прет-а-порте” (2012), "Горохова – forever” (2012), "Місіонер. Ще не час забити труну...” (2013), "Душа під № Дубль-А-1п” (2014), "Новосвітські батюшки та матушки” (2015).

За книгу "Душа під № Дубль А-1-п” Олександр Виговський отримав міську літературно-мистецьку премію імені І. С. Нечуя-Левицького. 

Окрім творчості, Олександр знаходив час і для громадської діяльності. Він – був активним учасником Майдану, все пережите відтворював в своїх скульптурах та віршах.

Зимовий Київ вже дихав холодом

І грівся співами замість вина,

На барикадах братався сім’ями:

– Бог з вами, людоньки, – яка війна?

Ентузіазмив Майдан обіймами;

Таким гарячим був, що танув лід:

– Ми – мирні люди, і навіть більше…

"Київський фронт” (січень 2014).

Останні роки життя Олександр Виговський працював журналістом у місцевій газеті "Копейка”, писав книги та втілював у життя свої "дерев’яні фантазії”. 

У травні 2910 року презентував свою другу поетичну збірку - "Рефлексія". Туди увійшло 37 поезій про постреволюційний період, починаючи з 2014 року.

Прощатимуться з митцем та письменником 1 липня о 13.00 у Храмі святого праведного Петра Многострадального (вулиця Григорія Ковбасюка, 1А (в Парку Слави).