Звернення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія з нагоди Дня української державності

Дорогі брати і сестри! Шановні українці! Дорогі співвітчизники! Вітаю всіх вас з Днем української державності!

Це державне свято, яке було встановлене два роки тому, сьогодні для нашої країни набуло особливого значення. Нині наш народ бореться за збереження нашої держави, за її незалежність і територіальну цілісність, порушену внаслідок віроломного вторгнення російських військ.

Кожен християнин є не лише громадянином неба – Царства Небесного, куди він покликаний Господом, але й громадянином своєї земної Батьківщини, у нашому випадку – України. Захист своєї Батьківщини є священним обов’язком кожного громадянина, а відтак і кожного вірянина Української Православної Церкви.

З першого дня російського вторгнення наша Церква закликала всіх і стала на захист нашої держави, і тим самим спростувала багаторічні систематичні звинувачення і наклепи, які звучали на нашу адресу в пресі. Сьогодні наші вірні воюють на фронті, допомагають в тилу, збирають допомогу на ЗСУ. Ми як Церква, як спільнота віруючих громадян, є частиною нашої держави. Можливо, ми не говоримо багато і не робимо частих і гучних заяв, як це комусь би хотілося, але щоденною працею на благо країни ми свідчимо, що ми з Україною, ми за Україну, бо ми і є Україна, адже віряни нашої Церкви є невід’ємною її частиною. Наше земне майбутнє ми пов’язуємо з Україною.

Нинішнє свято української державності пов’язане з днем пам’яті видатного державотворця – святого рівноапостольного князя Володимира Великого, який просвітив наш народ світлом Христової віри. Особливою заслугою святого Князя стало об’єднання слов’янських племен, які жили в часи його правління на території нинішньої України, в єдину і сильну давньоруську державу. Отож, особливо сьогодні, закликаю робити все для укріплення єдності нашої держави, так само як і уникати всього того, що руйнує нашу єдність.

Ми стали свідками внутрішнього об’єднання та консолідації нашого суспільства у перші тижні війни, коли ворожі війська стояли навколо Києва. Однак, як тільки ворог був відбитий, всередині нашого суспільства знову почалися роз’єднуючі процеси. Очевидно, що штучно створені інформаційні наративи про «ворожу Церкву», про «московських попів», про «москалів» та інші ярлики, які навішують на нас і на нашу Церкву, шкодять єдності нашого народу, ослабляють нашу державу і сприяють ворогу.

Українська Православна Церква – історична та традиційна Церква українського народу, як і наша держава, яка є спадкоємницею давньоруської держави князя Володимира, перебувають сьогодні у важкій ситуації. Частина наших єпархій і вірян опинилися на окупованій території. Ми часто не маємо зв’язку з ними, ми не можемо реально нічим їм допомогти, окрім як молитися за них. Однак, це наші єпархії, це наші люди, ми за них молимося, ми вважаємо їх наших братами і сестрами, і очікуємо на їхнє возз’єднання з нами в єдиній незалежній Україні.

Вважаю, що сьогодні, як і в часи святого князя Володимира, всім нам слід зрозуміти важливість єдності. Слід не робити штучно ворогами нікого всередині нашого народу; слід залучати всіх, кому дорога наша країна, не лише до захисту, а й до розбудови майбутнього нашої країни; слід створювати атмосферу залученості всіх громадян до творення майбутнього, а не виключати чи виштовхувати на маргінес суспільства певні частини нашого народу; слід підтримувати діалог всередині країни, який має вестися з повагою до інаковості наших ближніх. Майбутнє нашої країни ми маємо будувати і творити разом!

Вірю, що з Божою допомогою ми переможемо у цій війні і відбудуємо нашу Україну. Переконаний, що для успіху у цій справі ми повинні бути сильними та єдиними, ставитись до наших ближніх з любов’ю та повагою.

Нехай Боже благословення перебуває зі всіма нами!

Боже, Великий, Єдиний, нам Україну храни!

Джерело