29 вересня Україна вшановує 85-ті роковини початку масових розстрілів у Бабиному Яру. Але свій «Бабин Яр» має фактично кожне українське місто, якого торкнувся Голокост. Є така страшна історія і в Білої Церкви.
29–30 вересня 1941 року в Бабиному Яру нацисти розстріляли майже 34 тисячі євреїв. Згодом це місце стало місцем убивства ще тисяч людей.
Але масове знищення єврейського населення відбувалося й на Київщині.
Одна з наймоторошніших сторінок історії окупованої Білої Церкви сталася ще у серпні 1941 року.
Після захоплення міста нацистами почалися переслідування та масові розстріли єврейського населення. Під час однієї з таких акцій були вбиті сотні людей.
Після розстрілів дорослих залишилися близько 90 малолітніх єврейських дітей. За історичними свідченнями, серед них були зовсім маленькі — від немовлят до дітей приблизно семирічного віку.
Їх утримували окремо від дорослих у надзвичайно тяжких умовах. Діти були налякані, голодні та фактично залишені напризволяще.
Їхній плач почули німецькі військові. Про дітей повідомили військовим капеланам, які побачили умови, в яких ті перебували, та намагалися домогтися їхнього порятунку.
До спроби зупинити вбивство долучився і штабний офіцер 295-ї піхотної дивізії Вермахту Гельмут Гроскурт.
Однак це не врятувало дітей.
Наказ про їхнє знищення залишився в силі. Дітей розстріляли.
Трагедія Білої Церкви стала одним із задокументованих епізодів переходу нацистської політики масових убивств до знищення не лише єврейських чоловіків, а й жінок та дітей.
Пам'ятають і через 85 років