• Головна
  • Історик: "Білоцерківців в більшості не цікавить історія"
12:00, 11 липня 2016 р.

Історик: "Білоцерківців в більшості не цікавить історія"

9 липня у арт-просторі "Добро" відбулась 15-та відкрита лекція з історії Білої Церкви. Історик Євген Чернецький розповів, як Біла Церква жила в часи Другої Світової війни. Слухачі дізнались багато цікавого - в тому числі, як містяни виживали між молотом радянських репресій та ковадлом німецької окупації.

Торкнулось обговорення і стану суспільної пам'яті. На сайті 04563.com.ua неодноразово піднімались питання збереження історичної спадщини. Тепер ми отримали коментар і професійного історика.

- Євгене Анатолійовичу, Ви розповіли, що під час окупації у Торгових рядах розстрілювали людей, але на будівлі немає жодної таблички. Тобто йдеться про те, що деяких речей ми не пам’ятаємо. Але є і зворотні приклади. Наприклад, минулого року білоцерківська єврейська громада витягала плити з єврейських поховань, вмуровані в фундамент в часи Голокосту. Якою, на вашу думку, є тенденція останніх років? Чи є пробудження історичної пам’яті?

- Зрушення є. Але більша частина мешканців Білої Церкви мало змінились за останні роки. У Революції Гідності брала участь меншість, меншість воює на фронті, меншість займається волонтерським рухом і меншість їх підтримує. А більшість… Добре, якби вона проявила активність хоча б у захисті власних інтересів. Хоча б якимось чином продемонстрували небайдужість до особистого життя.

- Не кажучи про історію і пам’ять?

Так. Якщо люди зібрали підписи і прийшли на зібрання, щоб створити ОСББ – це вже велике явище. Але більшість зараз не готова навіть до цього. Думаю, тут потрібна ще велика робота. А історія тут займає досить скромний сегмент. Дуже гарним прикладом є лекції з історії Білої Церкви. У нас був рекорд – близько 30 слухачів, хоча в Фейсбуці анонси лекцій бачать близько 5 тисяч білоцерківців. Мені здається, що українці не доросли до усвідомлення, що вони мають знати свою історію. І це проливає світло на перспективи України.

- А як можна цьому допомогти? Наприклад, сьогодні на державному рівні проходить декомунізація, йде популяризація історії. На місцевому рівні це якось відбивається?

- Певний ефект, звісно, є. Інша річ, що декомунізація сприймається по-різному. Старше покоління більш консервативне. Є нюанс, як само при проводимо декомунізацію: наскільки продумані ці рішення (наприклад, щодо перейменування вулиць). Можливо, можна було знайти ширшу підтримку, якби дослухалися до істориків. Але в цілому – це багаторічний досвід – білоцерківців в більшості не цікавить історія.

- Якщо взяти архітектуру – в місті є багато старовинних будівель, які занепадають. Це також характеризує білоцерківців чи це просто комунальні складнощі?

Це теж характеризує. Якби білоцерківцям це було потрібно, вони, мабуть, привертали б увагу влади до цього явища. А так ніби влада сама має все знати. Моя хата скраю – це засадничий момент української свідомості. І я не знаю, коли ми зможемо його побороти і в який спосіб. Зараз відчувається більша активність, але якщо ми говоримо про відсотки, то не треба бути великими оптимістами.

Взяти зимовий палац (школа мистецтв №1). Поруч в ансамблі був будинок дворянського зібрання, який спалили з третьої чи четвертої спроби. Поруч стояли потужні конюшні, розібрані десь у 1960-х роках. Потім там були невеличкі житлові будівлі. І з цього всього у нас зараз залишилось тільки дві споруди – сам зимовий палац і споруда поруч з пам’ятником Богдану Хмельницькому – там колись, мені казали, була бухгалтерія.

Беремо БРУМ. Навколо була малоцінна, але історична забудова, яку треба було зберегти. У нас залишився тільки один ряд, і то неповний. А кожна пам’ятка, що втрачає середовище свого існування, значно втрачає як пам’ятка. Оце все ми тепер ніколи не впихнемо в жодний міжнародний список, бо нема історичного середовища. У нас зберігся на всю Білу Церкву один-єдиний архітектурний ансамбль – це ансамбль поштової станції. І ви подивіться, в якому він стані і чи можна його оглянути, як ансамбль.

- Зараз активісти займаються благоустроєм клумби.

- Це епізод з клумбою. Тим більше, що та клумба не відновлюється в історичному відношенні, це новий проект. А поруч знаходиться і возовня, і каретня, і кузня, і будинок станційного оглядача. Це комплекс споруд, аналогів якому ніде не збереглося! Ми його маємо. У Німеччині чи Франції це вже був би музей пошти національного масштабу, куди їздили б з усієї Франції чи Німеччини.

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#БілаЦерква #історія
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Оголошення
Силовая алюминиевая крышка кузова для пикапа любой модели от производителя. Надёжная, герметичная, прочная, практичная. Производится по индивидуальной технологии, из качественных материалов разных модификаций учитывая потребности в использовании. Гарантия
13:39, 16 серпня
108