Майору Скатерному пропонували 3 мільйони гривень, аби його група не виїхала на пошук російських «Градів»

Командир підрозділу розвідників Віктор Скатериний воює на Донбасі з перших днів війни. На його рахунку знищення ворожої техніки, порятунок українських бранців і рейди у тил ворога.

За інформацією сайту Народна армія, офіцер нагороджений трьома орденами.

Віктор Скатерний

Незадовго до початку гарячих подій на Донбасі Віктора Скатерного призначили командиром розвідувального підрозділу. Згодом у складі батальйонної тактичної групи 72-ї бригади військового відправили на Схід України. Відрядження на кілька тижнів затяглося на кілька років…

Мисливці за «Градами»

Влітку 2014-року Віктор Скатерний разом зі своїми розвідниками виконував різні завдання, серед яких було й перекриття доступу бойовикам до кордону, й супровід колон тощо. Саме тоді, ворог вдався до тактики обстрілів українських підрозділів реактивними системами залпового вогню. Здебільшого обстріли велися з території Російської Федерації, тому вогонь у відповідь міг спровокувати повномасштабну війну. Втім російські підрозділи РСЗВ неодноразово перетинали кордон і обстрілювали наші війська вже з території України.

Саме пошуком таких мобільних вогневих груп противника займався підрозділ «Ската».

— Одного разу в середині липня ми виїхали на патрулювання в район населеного пункту Побєда, — згадує офіцер. — Усю ніч наша група на мінімальній швидкості і без світла курсувала вздовж кордону. Зрештою таки виявили ворожі «Гради». Бойові машини тільки-но розгорнулися в бойовий порядок і готувалися до залпу.

Раптовий вогонь із озброєння БТРа та «зушки» по противнику наполохав ворога. Залп вороги все ж таки здійснили, однак він вже не був прицільним. Як згодом вдалось з’ясувати, жодна із випущених по розташуванню бригади ракет не завдала шкоди. Натомість, розвідники змогли знищити одну із ворожих машин БМ-21 «Град» та ще одну підпалили.

Група «Ската» в ту ніч змогла уникнути втрат. Лише один із бійців зазнав осколкового поранення, ще двоє отримали контузії під час бою з російськими спецпризначенцями.

Зранку, коли українські бійці прибули на місце злочину російських військових, знайшли чимало цікавих покинутих «нічними візитерами» речей – в тому числі документи одного з російських курсантів-артилеристів. Крім того, на землі залишились сліди згарища і колія на ґрунті від евакуації спаленого «Града».

Після кількох таких «полювань» на російські «Гради», до майора Скатерного підійшов місцевий і запропонував офіцеру 3 млн гривень, щоб у визначений день його група не виїхала на патрулювання місцевості.

Про таку щедру пропозицію «активіста» Віктор Скатерний доповів командиру бригади. Після цього військовому наказали ніде не «світитися» найближчим часом, та не їздити без охорони… Однак, вже наступного дня, на автобус, в якому їхав Скатерний напала група бойовиків. Однак фортуна допомогла командиру і його підопічним. Лише кулеметник Костянтин отримав незначне поранення.

— Я ніколи не кидав на двері авто бронежилет, — згадує офіцер. — А тоді вийшло якось машинально. Згодом я виявив у ньому три кулі…

Підступний «брат»

Загалом патрулювання, які проводили наші розвідники вздовж українсько-російського кордону, були насичені подіями. Одна з них особливо цікава.

Так, у липні 2014 року на КПВВ «Успенка» відбувся обмін військовополоненими. Після офіційної процедури наші військовослужбовці сіли в автобуси і рушили додому. Але й тут не обійшлося без традиційних російських підступів! Дорогою колона потрапила в засідку, влаштовану російськими спецпризначенцями.

— Того дня ми вели традиційне «полювання» на «Гради», — розповідає майор. — Раптом неподалік пролунали кілька розривів та автоматні черги. Я дав наказ рухатися в бік перестрілки.

До району бою група «Ската» прибула за кілька хвилин. Вже на місці командир виявив розміщених уздовж лісосмуги кілька десятків російських військових, два броньованих КАМАЗи та кілька установок ПТРК. Довкола було справжнє пекло: «підбитий» перший автобус заблокував дорогу решті, з них вибігали беззбройні колишні бранці й розбігалися по полю, а по них, мов на полюванні, стріляли «брати-росіяни».

У бій розвідники вступили з ходу. В «активі» майора Скатерного було два БТР-80 та один ГАЗ-66 із ЗУ-23-2 на кузові.

— Невдовзі підтягнулись і десантники із 79-ї бригади. Разом ми доганяли і добивали ворога аж до самого кордону з РФ. Більшість російських диверсантів нам вдалося знищити, та все ж таки один КАМАЗ втік. І щойно він перетнув кордон, як з того боку по нас вдарили з артилерії, — пригадує офіцер.

Як виявилося згодом, завдяки швидкому прибуттю розвідників Скатерного та десантників із 79-ї вдалося уникнути значних втрат. На щастя, жоден наш воїн у тому «розстрілі» не загинув.

— Було багато контужених та поранених, зокрема й важких, — згадує офіцер, — усіх їх ми завантажили у вцілілі автобуси, іншу техніку та відвезли в безпечне місце.

За лінію фронту

Не раз Віктор Скатерний разом з розвідниками здійснювали рейди в тил ворога. Один з них запам’ятався військовому особливо… У жовтні 2014 року офіцеру зателефонувала знайома із окупованого Тельманового (нині Бойківське) і розповіла, що бойовики «ДНР» заарештували чоловіка і приходили по її брата і батька. Чоловіків не виявилося вдома, тому біля будинку залишили охорону. Жінка благала Віктора допомогти їй разом із родиною виїхати на підконтрольну територію.

Для того щоб прийти жінці на допомогу військовим було необхідно заглибитись у тил ворога майже на 20 кілометрів, проникнути в будинок, який ретельно охоронявся і вивезти людей. На майже нездійсненне і вкрай небезпечне завдання пішли офіцери. Для цього Скатерний взяв із собою лише водія Євгена Кугіткова.

— На завдання вирушили зранку. Позашляховик без номерів, цивільний одяг і мінімум зброї — автомати АКС-74У та пістолети з глушниками. Пробирались якнайдалі від противника: полями, посадками. Та перед самим Тельмановим все ж довелося проїжджати повз блокпост. Іншого шляху не було, — згадує Віктор Скатерний.

До машини вийшов напівсонний бойовик.

— Ти чєго такой медлітєльний, спіш что лі? — суворим голосом запитав Віктор вартового.

— Нікак нєт! — зніяковів бойовик від неочікуваного «наїзду», сприйнявши його за своє начальство, а не як українського офіцера.

Перевірки документів вдалося уникнути. У місті офіцер залишив машину з водієм неподалік будинку знайомої і пішов пішки. Першого охоронця він вдарив прикладом у голову. Після цього забрав з квартири жінку з дитиною і попрямував до виходу. Однак, на вулиці залишився ще один бойовик, на якого військовий навів автомат. Від несподіванки, той впав на землю. Дорогою вони захопили із собою матір, батька та брата жінки. Ворожий блокпост вони проїхали спокійно:

Побачивши знайому автівку, вартовий виструнчився.

— Ну што, тут всьо нормально? — перепитав його розвідник.

— Да, да! Всьо нормально! — запинаючись, відрапортував бойовик. — Щаслівого путі!…

За мужність і героїзм офіцер нагороджений трьома орденами — Богдана Хмельницького ІІІ та ІІ ступенів та «За мужність» ІІІ ступеня. Він продовжує вірою і правдою служити Батьківщині в одному з розвідувальних підрозділів механізованої бригади.