Діагностика хронічних захворювань нирок та печінки: які лабораторні маркери є ключовими

Хронічні захворювання нирок і печінки можуть тривалий час протікати без виражених симптомів. Своєчасні лабораторні дослідження допомагають оцінити роботу цих органів, виявити можливі порушення та контролювати динаміку, якщо захворювання вже діагностоване.

Здати аналізи в Білій Церкві для контролю роботи нирок і печінки можна в приватній лабораторії Nikolab за вигідними цінами. Регулярне обстеження дозволяє спостерігати за функціями органів у динаміці та при необхідності своєчасно звернутися за медичною допомогою.

Основні лабораторні маркери функції нирок

Для оцінки роботи нирок використовують кілька показників, які характеризують їх фільтраційну здатність та можуть вказувати на порушення функції:

• Креатинін – продукт обміну речовин, рівень якого використовують для оцінки фільтраційної функції нирок.
• eGFR (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації) – показник, що допомагає оцінити, наскільки ефективно нирки фільтрують кров.
• Сечовина – продукт білкового обміну, концентрація якого може змінюватися при порушенні функції нирок, але також залежить від харчування, гідратації та інших факторів.
• Загальний аналіз сечі – допомагає виявити білок, кров, лейкоцити та інші зміни, які можуть бути пов’язані з патологіями сечовидільної системи.
• Альбумін/креатинін у сечі (ACR) – дає змогу виявити підвищене виділення альбуміну із сечею, що є важливим маркером ураження нирок, зокрема при цукровому діабеті та артеріальній гіпертензії.

Лабораторні маркери для оцінки функції печінки

Для моніторинку стану печінки використовують не один показник, а комплекс лабораторних маркерів, які допомагають виявити ознаки ушкодження клітин органу, порушення відтоку жовчі та зміни синтетичної функції:

• АЛТ (аланінамінотрансфераза) – чутливий маркер ушкодження клітин печінки;
• АСТ (аспартатамінотрансфераза) – також може підвищуватися при ушкодженні печінки, але не є специфічним показником лише для цього органу;
• білірубін загальний і прямий – допомагає оцінити обмін та виведення білірубіну й виявити порушення, пов’язані з печінкою та жовчовивідними шляхами;
• лужна фосфатаза (ЛФ) – використовується для оцінки можливого порушення відтоку жовчі;
• ГГТ (гамма-глутамілтрансфераза) – допомагає оцінювати стан жовчовивідної системи та доповнює інтерпретацію аналізу на ЛФ;
• альбумін і загальний білок – відображають білоксинтезувальну функцію печінки та можуть змінюватися при хронічних захворюваннях;
• показники згортання крові, зокрема МНВ – за показаннями використовуються для оцінки синтетичної функції печінки.

Коли варто перевірити функцію нирок і печінки

Лабораторний контроль роботи печінки та нирок особливо важливий у таких ситуаціях:

• набряки, зміни сечовипускання, біль чи дискомфорт, жовтушність шкіри, тривала слабкість;
• цукровий діабет або артеріальна гіпертензія – підвищують ризик ураження нирок;
• надмірна маса тіла та метаболічні порушення – можуть підвищувати ризик захворювань печінки;
• тривалий прийом окремих лікарських препаратів – може потребувати контролю функції печінки та нирок за рекомендацією лікаря.

Регулярний лабораторний скринінг – важлива частина спостереження за хронічними захворюваннями нирок і печінки. Періодична оцінка основних показників допомагає відстежувати зміни функції органів, своєчасно помічати погіршення або позитивну динаміку та коригувати подальшу тактику.